Великомолодьківська

26.04.2011

Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає,
Годинник життя безупинно іде…
Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам"ятає…

       26 квітня 2011 року виповнилося 25 років одній з найтрагічніших дат в історії людства, яка обернулася лихом не лише для народу України, але й для народів інших держав. 

     Цей день назавжди залишиться в серцях людей днем скорботи й пам¢яті жертв Чорнобильської катастрофи. Днем біди, днем болю і застереження.

    В цей день відбулись заходи біля могили Володимира Олександровича Прищепи, в с.Груд, який один з перших, у складі караулу Віктора Правика гасив пожежу на даху реактора. В мітингу взяли участь Великомолодьківський сільський голова І.М.Андрійчук, в.о. голови райдержадміністрації А.Б. Поліщук, заступник голови районної ради М.А. Лосовський, начальник відділу освіти райдержадміністрації О.А.Антипчук, керівник  апарату  районної ради М.І.Ткачук, начальник  відділу у справах  сім"ї, молоді та спорту В.І.Дейнека, голова ПСП "Світоч" В.В. Черевко, учнівський та вчительський колектив Великомолодьківської школи. 

      Настоятель Святомиколаївської парафії Отець Анатолій провів поминальний молебень за упокій душі Володимира Прищепи та всіх ліквідаторів, які загинули в результаті цієї страшної аварії.

В цей самий день у Великомолодьківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів відбувся турнір пам"яті Володимира Прищепи з волейболу. В ньому взяли участь команди учнівської молоді з сіл Пилиповичі, Ярунь, Токарів, Великий Молодьків.

У важкій, напруженій боротьбі перемогу вибороли  спортсмени  Великомолодьківської  загальноосвітньої  школи. Призерами  стали  команди Токарівської та Ярунської  школи.  В нагородженні  взяли  участь начальник  відділу у справах  сім"ї, молоді та спорту В.І.Дейнека та головний спеціаліст відділу П.П.Подкаура. Переможці та призери нагороджені  грамотами  та призами. 

Дякуємо командам  за  участь в змаганях. Надіємось, що цей  турнір  стане традиційним.

 команда переможець - учні Великомолодьківської школи

Виховний захід до 25 роковин з дня Чорнобильської катастрофи

Полин, чорнобильник, чорнобиль

Гірка, траво моя, це ти

Чомусь подумала, що обмаль

Мені твоєї гіркоти.

Журбо моя! Зажуре!

Ти  сива, сиза біль! Ти  чорний біль!

Над Чорнобилем літо сплива,

Спрагло пахне хлібом і ріллею.

То чому так стогне земля,

То чому ж так невесело над землею?

Вже курличуть вгорі журавлі,

Вже збираються  вдалеч гуси.

То чому на отій ріллі

Не стогують снопів стовусих?

А тому, що змертвіла земля,

Скамяніла від болю і горя.

І невеселий клич журавля

Вже сюди не долине ніколи.

      Краса України манила до себе  завойовників протягом віків. Її смикали зі всіх сторін , заливаючи кров’ю і сльозами, але вона боронила себе, встаючи із руїн, гоїла пекельні рани і жила.

     Жила і процвітала у віках, щоразу наливаючись новою силою і красою, пестячи око  і душу своїми лісами дрімучими, нивами колосистими, водами голубими та швидкоплинними. І людьми…, напрочуд добрими, щирими, веселими і трудолюбивими..

 Здавалося, ніщо не потривожить краси одвічної і спокою, який, нарешті, поселився в ріднім краї…

Та справжнє зло, підступне і страшне, народив людський розум і імя йому – атом.

 26 квітня 2011 року виповнюється 25 років одній з найтрагічніших дат в історії людства, яка обернулася лихом не лише для народу України, але й для народів інших держав. Цей день назавжди залишиться  в серцях людей днем скорботи й памяті жертв Чорнобильської катастрофи. Днем біди, днем болю  і застереження.

 Ця трагедія увійде в історію людства як незгоєна рана на тілі України. Надто дорого заплатили і ще заплатимо за Чорнобиль. За кілька днів людство зробило крок з епохи  доатомної  в епоху незвідану.

О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС  несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум¢я.

 Яка біда підступна і палюча,

І скільки крутизни хова нутро!

Повзе вона, звиваючись гадючо,

До прихистку, який звело добро.

Щоб зненацька боляче вжалити,

Лишаючи то рану, то синця,

Метається, мов звір, несамовито,

Цей атом незбагненний до кінця.

А думалось: впокорений, слухняний,

гадалося, служитиме як слід.

Та вибухнув пекельно день весняний

Так, що здригнувсь тривожно всенький світ.

Зав’яв пейзаж, зробивсь таким пасивним,

Вгорнулось місто в незвичайний дим.

І мирний атом, ставши агресивним, націлився на села і сади.

 У ту квітневу ніч не було часу дошукуватись причин вибуху. Це зроблять пізніше, а тоді треба було будь-що зупинити вогонь.

 Коли біда Чорнобильська війнула,

Коли упав наладчик неживим,

Був першим тут начальник караулу,

Володя Правик з воїнством своїм.

Дивлюсь в його лице – ось-ось розправить

Одну він зморшку між густенних брів,

Чудовий хлопець, Володимир Правик,

З тих,чиє серце – гордість матерів.

      Білим цвітом буяла весна. Атам, на мирній атомній, ішла відчайдушна боротьба зі смертю: реактор дихав атомним вогнем і його будь  що потрібно було приборкати. Всі 20 чоловік  двох караулів пожежної охорони закрили собою атомне джерело, рятуючи від страшної біди увесь світ. Свій чорний нещадний рахунок смерть почала відразу ж.

 У складі караулу Віктора Правика гасив пожежу на даху реактора наш земляк  із Груда Володимир Олександрович Прищепа, який за виявлену мужність був нагороджений орденом Червоної Зірки та посмертно відзнакою Президента України «За мужність»

 Пожежники  не дали вогню поширитись на інші приміщення і дорого заплатили за це. Своїм здоров¢ям. Своїм життям.

 Героями не народжуються, ними стають. У Чорнобилі не проходила лінія фронту і не свистіли кулі але воїнами героями були всі – пожежні і водії, механізатори і будівельники, медики і дозиметристи, енергетики і хіміки, солдати і офіцери. В атомні дні і ночі вони не думали про себе, вони думали, щоб врятувати нас.

Із вогню у безсмертя, смерть поправши,

Ступили вони,

Та з такого вогню не виходив ніхто ще в житті.

Жити можна і в затінку,-

Поринати в розквіття весни,

А вмирати доводиться перед людством – на видноті.

 Вони були серед перших, і першими пішли із життя:

-         Правик Володимр Павлович

-         Кібенок Віктор Миколайович

-         Тишура Володимир Іванович

-         Ігнатенко Василь Іванович

-         Ващук Микола Васильович

-         Тищенко Микола Іванович

 Такі як вони закрили нас від лиха. Вічна пам'ять і слава низький уклін  усім покійним нині від урятованого ними народу від усього людства. Вшануймо їх хвилиною мовчання.

 У результаті аварії постраждало 3,5 млн співвітчизників, з них 50 тисяч стали інвалідами, в яких лікарі визнають по 8-16 хронічних захворювань. 

Забруднено більше 13 тисяч квадратних кілометрів території України. На цій землі сьогодні живе 2 млн. 600 тисяч чоловік, у тому числі 700 тисяч дітей.

 Надовго ввійшла у кров та кості людей Чорнобильська трагедія. Скільки людей пішло з життя, скільки стало каліками, а ще  скільки народиться! А які жагучі муки переносять матері, коли моляться біля лікарняного ліжка своєї дитини

 Мамо, почуй мене, мамо,

Бачиш, що я помираю.

Мамо, врятуй мене , мамо,

Мамо, врятуй, я благаю.

Ненечко, якби ти знала,

 як мені хочеться жити.

Світ я не бачила, мамо,

Але його полюбила.

Матінко, горлице рідна,

Що у Чорнобилі сталось?

Мамо, чому я хворію?

Чого ти плачеш ночами?

Як помогти, ти не знаєш?

Мамо, не хочу до раю.

Хочу я бути з тобою.

Жити, радіти так само,

А не томитись журбою

 Вже 22 роки цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади. Іще сотні літ буде тягнутись чорнобильський слід через життя як нині живих, так і ще не народжених.

 Чорнобильський дзвін

За ким же б¢є він?

За тим , хто пішов

У високу блакить, щоб звідти на мудрість

Нам очі відкрити.

Щоб пам'ять не згасла,

Щоб ти пам¢ятав,

Як розлючений той

Там реактор палав.

Чорнобильський дзвін

Печаль і журба,

За тими б¢є він, кого вже нема…

 Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає,

Годинник життя безупинно іде…

Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам¢ятає.

 За днями дні – минув повільно рік,

За днями дні – й двадцять другого немає,

Нехай же лихо наше проминає

І в світі більш не повториться.

Хай стане мир міцнішим у стократ,

хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат

Його уроків людство не забуде.

Пам'ять Чорнобиля для нас свята. Ми повинні завжди пам’ятати подвиг людей, які у важку хвилину пішли в радіаційне горло, закривши собою не тільки Київ, Україну, але й увесь світ. Вони залишаться назавжди у  нашій пам¢яті.

 Вшануємо пам’ять загиблих хвилиною мовчання

Пречиста Діво, Матір Пресвятая,

Спаси і сохрани велику землю,

Святую вільну нашу Україну,

її народ, синів її й дочок!

 Дай щастя їм, дай волі, дай свободи!

Благослови на труд, на злагоду, на мир.

Хай стане мир міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль — попередження набат,

Його уроків людство не забуде.