14 листопада  -  100 років від  Дня народження  поета

Андрій Малишко – поет-лірик від Бога, його голос, то ніжний і схвильований,  як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті вибухової сили, не можна сплутати з чиїмось іншим.

Я тебе вимріяв

Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу,

 В снах узаконив, пізнав з поцілунку,

 Кликну: — Прийди! — І прийдеш неминуче

 Крикну: — Рятуй! — І воскресну в рятунку

 Що в твоїм імені є чарівниче:

 Трунок, чи хміль, чи веселкова зваба?

 Зірка твоє освітила обличчя

 І потемніла — світить не змогла-бо.

 Як ти співала в нашій частині,

 Очі ясніли, як сині роси,

 Знявши пілотку і шинельчину,

 Рідна, далека, золотокоса!

 Віють вітри перехресні й зустрічні,

 Де ми любились,— до саду й до хати.

 Є своя радість на віки вічні

 В тім, щоб надіятись і виглядати.

                                                                                             А. Малишко